Квітень 11, 2023 
admin 
Перший президент України (хай з Богом спочиває) вмів ходити між краплями дощу. А от городківчани на автостанції в Городку змушені ходити між… рядами легковиків, щоб сісти у маршрутне таксі №140 “Львів-Городок”. І якщо ходіння між краплями ніякої небезпеки не становить, то “танці” між автами безпечними не назвеш. Такий висновок напросився сьогодні ближче опівдня, коли очікував 140-у на автостанції.
О цій порі тут зібралися бусики з товаром під розвантаження, маршрутки, легковики й пасажири. Пригадав, що така ситуація виникла приблизно рік тому, коли на місці, де відбувається посадка пасажирів на згадану ”маршрутку” на автостанції, облаштували платні стоянки. Донедавна легковики ставили в один ряд у висадково-посадкових кишенях №№ 9,10, облаштованих спеціально для пасажирського транспорту, однак сьогодні довелося спостерігати ситуацію, коли авта почали “шикувати” у два ряди. За таких умов певний час місця для безпечної посадки ані для пасажирів, ані для згаданої маршрутки не залишалося.
Звернувши увагу на таку аварійну ситуацію, автор цих рядків зробив декілька фото своїм кнопковим телефоном (фото внизу) в намірі візуально показати на своєму сайті, що все це нагромадження транспорту і пасажирів може мати непередбачувані наслідки. Зробивши справу, сів у маршрутку й поїхав у справах. Однак…
На Довжанці маршрутку обігнала поліцейська машина й, перекривши дорогу, примусила зупинитися. Народ у салоні з цікавістю загомонів. У цей час одна пасажирка зі знанням справи повідомила, що ці поліцейські роздають світло відбивачі на одяг. Для переконливості показала на своєму рукаві. Цікавий хід! Тож пасажири майже розслабилися. Проте я не встиг. Що було далі — навіть згадувати не хочеться…
Річ у тім, що поліція прийшла саме по мене. Запропонували вийти з маршрутки. Як законослухняний громадянин підкорився на вимогу, попросивши водія зачекати, адже був переконаний, що це непорозуміння. Тим часом працівники поліції почали перевіряти документи. На запитання, за що така увага, пояснили просто: ви знімали на автостанції. А у воєнний час це… Пильні ж городківчани сфотографували мене і вказали, де шукати. Патрульний дістав свій смартфон й відкрив фото, де я фотографую щось, і спитав: “Ви?” Отакої!
Патрульним пояснив, що я журналіст й робив свою роботу, зокрема описав побоювання щодо аварійної ситуації. Хотів повернутися у маршрутку, але мені запропонували дочекатися слідчого. Якесь дивне відчуття з’явилося. Наче усе на замовлення. Та я не поспішав з висновками. Слідчого чекали недовго. Прибулий офіцер представився начальником карної поліції на ім’я… Назарій Яремчук. Він знову перевірив наявні в мене документи, сфотографував їх і мене заодно (не день, а суцільна фотосесія!). Я погодився, що пильність громадян не є зайвою, однак й журналісти повинні робити свою справу. До речі, в загальних інтересах пасажирів. У підсумку інцидент був вичерпаний. Щоправда, неприємний осад залишився. Тож можу порадити городківчанам: не фотографуйте городоцьку автостанцію… якщо ви не журналісти.
Олександр АНДРУЩИШИН.
Категорії: 
Теги: 
