Народний рух України в цьому році відсвяткував своє тридцятиріччя. Днями цю дати вшанували у вузькому колі й городоцькі рухівці. Саме в грудні 30 років тому в Городку відбулася установча конференція, котра не лише проголосила утворення нової партійної структури, а й почала змінювати історію на теренах нашого краю, творячи й утверджуючи українську державність.

Час невблаганний. Багато активістів, які стояли біля витоку цієї державотворчої сили, відійшли у кращі світи, а ті, які залишаються серед нас, поступилися енергійним та молодшим. Та пам’ять їхня береже спомин про ті доленосні події, що мали місце три десятки років тому.

Сьогодні своїми споминами ділиться з читачами “Теренів” перший голова районного осередку НРУ Орест Андрущишин (на фото вгорі).

- Кінець 80-их ХХ століття, – пригадує Орест Васильович, – запам’ятався насамперед піднесенням самосвідомості українців та патріотизмом, що супроводжувалися масовою активністю. На наших теренах було декілька громадських об’єднань (і книголюби, і природоохоронці), в яких гуртувалися небайдужі люди. Власне з-поміж них і знайшлися земляки, які вже у 1988 році відновили національну громадську організацію “Просвіта”, заборонену до того. Мені випала бути серед них. Наші збори ще проходили підпільно, бо просвітянами почав цікавилося КДБ. Та вітер перемін ніс в наші серця впевненість у своїй правоті. Тому вже наприкінці осені наступного року ми були готові утворити демократичну політичну силу, котра сцементує ідейну єдність. Відтак, 10 листопада на позачерговій конференції “Просвіти” вирішили утворити організаційний комітет зі створення Руху. В нього ввійшли Р. Бедрило, Є.Шабат, Я Столяров, М.Стойко Б.Кисіль й інші. Мені доручили очолити цей комітет.

Зараз дуже приємно згадати, що місцем зібрань стала моя хата. Саме там були прийняті важливі рішення, які ми втілили вже у найближчий час. За декілька тижнів було створено декілька осередків Руху в школах та підприємствах Городоччини. Не можу сказати, що це робилося абсолютно без спротиву комуністів. Та вони вже не мали тієї сили, тієї люті, котра б могла завадити. В часи перебудови компартійні зверхники намагалися виглядати лояльно. Вони робили видимість діалогу з громадськістю. І в такий спосіб хотіли тримати під контролем усі наші дії. Ми це теж розуміли. І робили своє. А, як справжні демократи, навіть запросили першого секретаря райкому компартії на установчі збори районного осередку.

Це дійство відбулося 10 грудня 1989 року в тодішньому Будинку культури (теперішній районний Народний дім “Просвіти”). Ось фото, присутніх в залі. Тоді на сцені нами був встановлений  синьо-жовтий прапор. Був під виглядом старовинної національної геральдика – тризуб. Так відбулося народження городоцького Руху.

(фото з особистого архіву Андрущишина О.В.)

Потім настали важкі будні. Та рухівський актив намагався справлятися з усіма викликами. Були непрості роки проб і помилок. Та ми вірили у свою справу. І зараз залишаємося не лише колискою, а й гарантом державотворення на наших теренах.

Тому бажаю усім побратимам у цей ювілейний рік залишатися в лавах. Тримаймо порох сухим. Слава Україні!

Рекомендуємо

• Немає схожих публікацій