Ось і 24 Форум видавців у Львові відійшов у історію, залишивши по собі якнайкращі спогади. І погода синхронізувала… Хоча дехто вважав, що з кожним роком сама його ідея деградує. Та у нас демократія і кожен має право на власну думку. Принаймні у цій царині.

Цьогорічний глибоко суб’єктивний огляд складається з двох новин: хорошої і не дуже. По-перше, Форум підтвердив, що книгодрукування в Україні стоїть твердо на ногах і навіть – розвивається. Це дуже приємна новина, яка кидалася у вічі. Головно, завдяки широкій палітрі представлених видань рідною мовою. Очі розбігалися! Але…

По-друге, з кожним наступним роком книжки все подорожчі й дорожчі! І їхня вартість неспівставна із гаманцем середньостатистичного пошановувача друкованого слова. Не середньостатистичного громадянина. А саме – пошановувача. Позаяк пересічний, м’яко кажучи, не обтяжений знаннями, але кмітливий громадянин, який не любить читати, куди фінансово спроможній, ніж той-таки обтяжений знаннями любитель книжки. А парадокс у тім, що перший на Форумі з’являється тоді, коли треба йти в політику. От така наша історія. Та не будемо про буденне, адже ми серед книжок!

Перший секретар почесного консульства Його величності короля Бельгії у Західному регіоні України Дарина Харук (фото вгорі) привертала увагу одразу біля сходів:

- На Форумі, – розповіла пані, – я представляю книжку почесного консула королівства Бельгії Ярослава Гарцули про Бельгію. Вона про зв’язок України з цим королівством, про спорідненість наших країн, і там є багато фактів, прочитавши які, щирий українець, дуже здивується. Наприклад, багато добре відомих бельгійських художників, насправді довгий час працювали в Україні… А щоб детальніше про це дізнатися, треба перегорнути сторінки цієї книги.

Загалом стосунки між нашими державами (особливо в останній період) дуже динамічні. Завдяки безвізу багато молодих людей з України подорожують Бельгією. Існують як культурні, так і освітні обміни. Завдяки останнім молодь має можливість здобувати знання в Бельгії й, повернувшись, застосовувати їх на практиці. До речі, мій знайомий з України в королівстві два роки тому отримав нагороду й звання “Найкращий інженер”. Це загалом руйнує усталені стереотипи.

Звернув увагу “Тлумачний словник української мови” в новому форматі.

- На нашу думку, – розповів директор Ірпінського видавництва “Перун” Тимофій Бусол (фото вгорі), – попередній формат був завеликий як для настільної книги. Тому зменшили сам розмір (за рахунок утоншення листка), але не зміст. За інформативною частиною він залишився таким же. Тут ті ж 250 тисяч слів.

У перспективі планується електроні версії словників. Так! Говоримо про це давно і плануємо. Є вже деякі напрацювання…

Не вдалося пройти поряд, не звернувши увагу на берегинь “Книжкової сотні”.

Христина Стасів (на фото у білій футболці (фото вгорі) волонтер спільноти “Книжки для поранених бійців АТО” розповіла, що засновником і кординатором приватної ініціативи є Наталя Швагуляк. А дівчата, які поряд з нею, волонтери цієї ініціативи. Співпрацюють ось вже три роки поспіль на Форумах. Книжки збираємо для поранених, які перебувають у Львівському військовому шпиталі, на передовій та бібліотек Сходу…Видавці ставляться з розумінням і діляться літературою.

- Приносять, – зазначила пані Христина, – і львівяни книги з дому в наш офіс, що на Личаківський, 6/14.

Цікаво, що таких яток, що збирають книги в зону АТО, на форумі було зо три.

Постійний відвідувач книжкового свята городківчанин Богдан Шевчик (викладач одного з львівських вишів) цьогоріч видав власну працю.

- Ця книга розрахована передусім на науковців та студентів. Тобто не для широкого кола читачів. Сама назва розкриває її зміст. “Традиція і господарство: економічні системи в соціокультурній динаміці”. Детальніше можна поговорити на цю тему, але не зараз. Бо маю знайти декілька цікавих книжок. Даруйте.

В геокуполі відбулася дискусія на тему “Медія: свобода vs відповідальність”, за участю членів комісії журналістської етики Ігоря Балинського, Тетяни Лебедєвої та Олексія Погорєлова. Трохи послухав. Дискусія як дискусія. Цікаво, до чого це?

Чимала черга виструнчилася за автографами молодого письменника Макса Кідрука.

У незмінному комбінезоні представляла свій доробок “Крадіжка або біле сонце Криму” Наташа Влащенко. На прес-конференції вона зізналася, що написати цю книгу її примусило відчуття того, що проблема анексії Криму відійшла у суспільстві на другий план і почата забуватися. Отож, популярна телеведуча вирішила нагадати…

Незабутніми обіцяли бути куштування устриць… скіфських з лимонами…

Милувало око те, що цікавих видань не бракувало.

Рекомендуємо

• Немає схожих публікацій