Інформація для осіб – боржників, статус яких визначено Законом України «Про виконавче провадження»

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусовим виконанням рішень інших органів (посадових осіб).

Кожний громадянин користується наданими йому правами та обов’язками найвищим законом України –Конституцією. Для реалізації всіх прав та обов’язків державою визначається ряд нормативно-правових актів, дотримання яких веде до нормального (на сьогоднішній день) існування свідомої людини у світі.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу в особі державних виконавців.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника – у строк до п’ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виходячи із цього, навіть уразі прийняття судом чи іншим уповноваженим органом рішення, негативного для особи, Законом визначається лояльний спосіб його виконання і лише тоді, коли особа нехтує своїм правом самостійно (добровільно) виконати постановлене рішення настає примусове його виконання.

Розберемося по порядку в чому полягає «Примусове виконання рішення»

Статтею 52 передбачено Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника для якісного, повного виконання рішення.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов’язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Дані заходи примусового виконанні рішення не є вичерпним…

Таким чином, питання добровільного (самостійного) виконання постановленого рішення є актуальним для особи, яка поставлена в рамки «боржника» за законом, коли дана особа бажає «пережити» негативне рішення відносно себе якомога безболісно…

Юрій КОПИТКО, головний державний виконавець ВДВС Городоцького РУЮ.

Рекомендуємо

• Немає схожих публікацій