ХОМА “НАЇХАВ” НА САВКУ

Зустріч кандидатів на посаду міського голови м. Городка з мешканцями вулиці Авіаційної (колишнє військове містечко біля Черлян) пройшла б у звиклому для подібних заходів руслі, якби кандидат А.Хома, виступаючи під завісу тригодинного діалогу, не згадав, образно кажучи, афоризму: “Платон мені друг та…”

Зрештою, істини ніхто й не почув. Лише натяки. Та й саму зустріч з виборцями важко назвати такою, адже на цей захід в округ з майже двотисячним електоратом прийшло трохи більше 40 чоловік, причому більшу половину присутніх складали працівники штабів кандидатів і активісти груп підтримки. Причини дві, або оголошення про зустріч було зроблене запізно (думати так є підстава), або виборці її проігнорували, що в підсумку ще гірше не лише для кандидатів, а й для усіх, бо голову міста таки оберуть. А от що робитиме мер — не всі знатимуть. Отож, виправляючи цю прогалину, згадаймо, як все було.

Прибули в актовий зал місцевої школи усі кандидати. Визначили регламент: по 10-ть хвилин на виступи і стільки ж для відповідей. Формат був прийнятний, адже в залі були усі “свої”. Голова міськтервиборчкому Л.Бєлякова представляла кожного і надавала кандидатам слово за алфавітним порядком. Першим розповів свою концепцію порятунку Авіаційної діючий заступник голови райради Ю. Дунас. Відверто кажучи, йому було непросто, адже аудиторія ще не “втряслася”. Та попри ледь помітну схвильованість пан Юрій говорив багато, можливо, аж занадто про вирішення проблеми з опаленням мікрорайону, бо на це відреагував присутній в залі голова РДА Ю. Візняк запитанням: хто ж дійсно робив опалення? Річ у тім, що часткову реконструкцію котельні, але повне будівництво наземної теплотраси, газогінну розводку збільшеного діаметру під особисту гарантію перед фірмою-виконавцем і навіть з власних збережень таки робив Візняк. Отож, Ю. Дунас на риторичне запитання тески парирував фактом, що фінансово райрада теж підтримувала цей проект і для конструктиву всі б гілки влади мали працювати спільно. Багато питань стосувалося дозвілля молоді, говорили про спорт. Про відсутність присутності міліції, коли цього вимагають обставини і тому подібне. Відтак перейшли до кандидата, який донедавна працював у райвідділі міліції.

Та очікування роз-витку цієї теми не справдилося. Адже виступ кандидата Я.Калинчука був лаконічним. Пан Ярослав говорив недовго, але під тиском запитань, як до колишнього працівника ДАІ, змушений був забрати трохи часу. Допікали його закидами, що стосувалися необмежених швидкостей великогабаритного транспорту містечком, відсутністю “лежачих” поліцейських тощо. Така проблема дійсно хвилює місцевий люд, адже утворений у колишній службовій зоні летовища технопарк приніс як плюси, так і мінуси. Народ вимагав балансу. Нарікали присутні на повну зношеність інфраструктури масиву. Та пан кандидат не міг говорити про місцеву господарку, адже не має до неї жодного відношення… на даний час. Тобто зал активізувався.

Власне всі емоції можна було вилити, коли дійшла черга виступати кандидату С.Кудляку, бо саме очолюване ним будинкоуправління №2 має відповідати за стан справ у мікрорайоні. Це напевно передбачав і пан кандидат, адже підстрахувався кріслом. Та присутні вирішили не випускати пари завчасно й тримали, можна сказати, кип’яток для патрона пана Степана, адже комунальне підприємство підпорядковане міській раді… В свою чергу, пан Кудляк у традиційній для нього манері заявив, що будинкоуправління не може за все відповідати, та й взагалі… Хоча перевищувати свої повноваження — запросто! Хоча б з видачею чи не видачею тих же довідок… Про це та інше – і запитаннями, і репліками присутні намагалися підтримати діалог, та видно не мали інтересу до цього кандидата.

Досить гарно пробував розпочати свій виступ претендент С.Палюх, адже він колишній військовий і аудиторія – хай у незначній мірі – але відповідала статусу колишнього військового гарнізону… З цікавого від пана Палюха почули, що у разі його обрання він не звільнятиме теперішній апарат муніципалітету, хоча в процесі штатний розпис мерії він хотів би докорінно переглянути. Пан Степан – діючий депутат райради, тому міг довго говорити про справи Авіаційної як в позитиві, так і в негативі (були присутні мешканці, яким він допоміг, і яким – ні), та хотів виглядати коректним і це зіграло проти нього, а присутні націлилися на діалог вже з наступним кандидатом.

Р.Паращич — підприємець, колишній меш-канець цього таки черлянського гарнізону, тому про проблеми мі-крорайону знає з дитинства. Загалом його тезу, що за останні 10 років житлова зона із зразкового військового містечка перетворилася у занедбаний “спальний” район Городка, не наважився спростувати ніхто. Така реальність! Та не знайшов підтримки його натяк щодо створення ОСББ. Грою з вогнем назвав дехто з присутніх встановлення індивідуального опалення в панельних будинках. Та от підняті кандидатом проблеми водопостачання, утворення тарифів на воду, його допомога місцевому дошкільному закладу були сприйняті позитивно. Думається, й заклик пана Руслана — не бути байдужим – теж знайшов розуміння.

Традиційно довго викладав свої думки М.Савка. Загалом йому, як багаторічному (в минулому) міському голові всі проблеми відомі достеменно, та от за всі свої попередні каденції із планів реалізовано ним не так вже і багато. Тому екскурс пана Миколи у минуле і здобутки попередніх років не викликали у присутніх зацікавленості. А одкровення про те, що “витягнути кошти із тіні – непроста справа”, думається, понизили його потенціал як кандидата. Хотілося почути, яку перспективу містечка бачить такий досвідчений керівник, але чогось нового так і не почули. А місцевий мешканець М.Горобцов порадив як промовцю, так і всім іншим кандидатам — ходити більше пішки і бачити те, що перед очима простих люди щодня…

Аналогічно – без оприлюднення стратегії розвитку мікрорайону – виступав і кандидат, діючий міський голова, І.Саган. Фактично йому не було чого сказати, адже вкрапини в благоустрій мікрорайону, дороблені ним, це – закінчення початих справ попередника, якого до цього, до речі, примушував розлючений люд. А тези про недостатній бюджет, про неспроможність органу самоврядування бути господарем — виглядали досить скупо як для кандидата. Не давав прямої відповіді пан Іван й на не раз зроблений закид, куди поділися авіаційні плити, що вкривали шлях до місцевого стадіону, чому в мікрорайоні процвітає наркоманія, а кнайпи займають людні місця… Словом, бажання випустити пару та поговорити про наболіле було, та небажання пана Сагана давати прямі відповіді на прямі запитання – знівелювало його. Проте у своєму бажанні розкрити причини занепаду колись зразкового містечка мер наступив на мозоль своєму попереднику, заявивши, що свого часу під час передачі військового містечка Городку були виділені мільйони, але ці кошти не пішли на потреби Авіаційної. Отож, теперішній стан — це результат необдуманих дій ще попереднього муніципалітету. Власне ці закиди на адресу М.Савки, натяки на непрозорі оборудки підвели аудиторію до відвертої розмови. Та кандидатський час Сагана збігав. Власне, за регламентом на черзі був виступ пана Хоми.

А.Хома — депутат міської ради. Йому багато відомо з того, що робилося і що робиться у її стінах. Буває ж так, що людині хочеться криком кричати, аби бути почутим. Особливо, коли на кону крісло міського голови. Пан Андрій практично нудьгував протягом зустрічі. Тому коли дійшла його черга не став повторюватися. Але до “наїзду” на свого вчителя (М.Савку) встиг сказати, що треба мислити по-господарськи і чути людей… А потім кандидат згадав, як порівняно недавно депутатам міської ради перешкоджав тоді ще голова РДА М.Савка у взятті на баланс міста будівлі по Чорновола, 18 (нагадаємо, скандальною справа стала, коли у 2009 році приміщення недобудованої лікарні підпільно перекупили нікому невідомі треті й п’яті особи). “Чому ми боїмося, говорити правду!” – Запитував кандидат. І навздогін перейшов на особисте, мовляв, колись я вважав пана Савку своїм вчителем, але тепер… треба говорити відверто. І якщо є за що, то треба хвалити керівника, а якщо є недоліки в його роботі – на них необхідно вказувати! Не до кінця була зрозуміла ця словесна рокіровка. Виглядало, що пан Андрій, зробивши крок, поспішив ретируватися. Та це йому не допомогло. Микола Савка вимагав додаткового часу для оприлюднення своєї реакції. Звісно йому пішли назустріч. Він не пошкодував епітетів, зокрема – розповів, як “з рядового бляхаря зробив з пана Хоми керівника будинкоуправління №1, а той, у свою чергу, довів комунальне підприємство до криміналу”, з якого сам Савка його і витягував… Хома заперечував “бляхаря”, адже має вищу освіту… Словом, грецько-римська словесна перепалка: “Платон мені друг, та істина дорожча” – “І ти Брут?” перетворили доволі буденну зустріч у справжні дебати, на яких крім локшини ще й перцю не бракувало!

Олександр

АНДРУЩИШИН.

Фото автора.

Рекомендуємо

• Немає схожих публікацій