Січень 6, 2011 
admin Напередодні свят редакція часопису “ТЕРЕНИ+” запросила депутата Львівської обласної ради, голову Городоцької районної державної адміністрації Ю.Візняка (на фото) поділитися сімейними традиціями зустрічі Новорічно-Різдвяних свят, пригадати дитячі роки, як воно було? Словом, запропонувала відірватися від проблем насущних і перейнятися передсвятковим настроєм. Гадаю, читачам це буде цікаво, адже пан Юрій на наших теренах щойно піврок, а вже має неабиякий авторитет. Зрештою, відтягнути його від роботи не так то й просто, бо навіть, згадуючи дитинство й колядування, не міг переключитися повністю. Ну, от такий він… трудоголік!
- Пане Юрію, хто в родині приносить ялинку до хати?
- Хотів би похвалитися, але в останні роки практично усі передсвяткові клопоти лягають на плечі моєї дружини. А от ялинку ми не купуємо вже декілька років, бо придбав якось штучну, яка вже була зібрана. І так з року в рік ми нею тішимося через свята. Звичайно донька з дружиною оновлюють іграшки, я ж – лише на усе готове. Хоча стараюся під ялинку покласти невеличкий сувенірчик. Причому роблю це із врахуванням особливостей, які притаманні тварині року за східним календарем. Трапляється, що замотуюся на роботі, тоді прошу дружину, аби вона вибрала собі та донці подаруночок.
Особливого застілля на Новий рік не робимо, але має бути “шуба”. Так вже склалося.
- А на Різдво?
- На святвечір дотримуємося українських традицій. Щоправда, дідуха вже не ставимо. Я кажу дружині, маю його на роботі. А от стіл повинен вміщувати 12 страв, з яких я полюбляю узвар. Після вечері буває їдемо по родичах, починаючи з тещі. Але частіше – на наступний день. Намагаюся регулярно відвідувати свою 83-річну бабусю Олю в Поповичах на Мостищині. Колядуємо.
- А пригадайте, як воно було в дитинстві?
- Колядувати самостійно, в гурті з хлопцями, я почав десь у класі п’ятому. Пам’ятаю, збиралися я, брат, сусідські діти. Нас назбирувалося не більше п’ятьох. І от так хата в хату… А вже у старших класах ходили колядувати із певною метою. Саме тоді ми створили вокально-інструментальний ансамбль і нам бракувало інструментів. Отож, пригадую, якось наколядували трохи грошей, з яких і придбали акордеон. Правда, вживаний. Але він ще довго нам служив. Допоки не порозходилися: хто до війська, хто на навчання…
Новий рік, Різдво – це як початок чогось нового. Старт, відліком якого є наші щоденні справи, праця заради вдосконалення сутності особистої та спільноти. Розуміння цього – надихає! Хочеться робити світ добрішим. Таким же дивовижним, яким він здавався кожному з нас на початку життєвого шляху.
Власне ці спогади дитинства несу з року в рік по життю. Стараюся, аби традиції не занепадали. От нещодавно був на вечері, де гурт педагогів презентував свою творчість. Було незабутньо. Тому планую запровадити традицію в районі, яка б відкривала народні таланти, на які наша земля завжди була багата! А читачам газети “ТЕРЕНИ+” бажаю веселих свят, плекайте і свої таланти!
Розмову вів
Лесь ВЕРТЕПНИК.
Категорії: 
Теги: 
